Клітор як мікроскоп тіла і телескоп людства
Фалос був криком культури. Клітор був її шепотом. Сьогодні шепіт стає голосом. Ця книга — маніфест нової антропології, де Щастя визнається головним законом.
Свідомість по краплині відділяється від тіла. Я припиняю бути крапкою. Еволюціоную в простір.
Навколо — щільна тканина музики. Не тієї, що звучить у концертних залах, а справжньої музики сфер: низький, утробний гул гравітації, найтонший срібний дзвін народжуваних зірок.
І в цій абсолютній чистоті я з граничною ясністю починаю відчувати дисонанс — крихітну синьо-білу цятку. Це Земля. Людство збудувало цивілізацію на фундаменті болю.
Одна-єдина нота. Неймовірно тонка, але чиста. І я бачу сад. Посеред цього живого, дихаючого світу... Вона.
Вона абсолютно сама, але не самотня. Я бачу її центром світобудови, її серцем і серцебиттям, а світ відповідає їй взаємністю.
Всесвіт ніколи не задумував страждань. Він задумав пульсацію. І він вклав у жінку орган, що є камертоном цієї пульсації: клітор. Не орган виживання, а орган чистого, нерозбавленого щастя.
Мені здається, істина не в болю. Вона в насолоді. І звісно, не в гріху. Вона у щасті.
Історія втратила пам'ять. Вона викреслила клітор з анатомії. Це головний діагноз цивілізації — амнезія Щастя.
Наука знає клітор, культура вдає, що його немає. Роздвоєння, хронічний психоз цивілізації.
Оргазм — це космос. Кожна пульсація повторює Великий Вибух.
Дитина = Сузір'я. Ті, хто бачать у народженні покарання, страждають на галюцинацію болю.
Бог дав ребро. Космос дав клітор. Культура в ступорі.
Патріархат = придушення задоволення. Матріархат = етика насолоди.
Фалос був криком культури. Клітор був її шепотом. Сьогодні шепіт стає голосом.
Філософія розділила «дух» і «тіло». Це діагноз: розщеплення свідомості.
Клітор — мікроскоп тіла і телескоп людства.
XXI століття — століття Клітора. Це ремісія болю.
Релігії століттями заперечували клітор. Це симптом масового психозу.
Людство лікується. Новий діагноз: Щастя. Новий інструмент: клітор.
Свідомість витекла в екран. Нескінченний скролінг — це нова форма дисоціації: ми тут, але нас тут немає.
Життя перетворилося на список завдань. Вигорання — логічний фінал перегонів, коли тіло, доведене до межі, нарешті кричить «ні».
Медитація, йога, ретрити стали не способом повернутися до тіла, а новим набором завдань. Це симулякр турботи про себе.
Клітор — це не інструмент виживання. Він потрібен лише для одного: для задоволення. Це робить його найчеснішим органом антропології.
Есенція: клітор — орган Щастя.
Патріархат зробив клітор невидимим саме як дисциплінарний механізм. Більшість жінок досягають оргазму через кліторальну стимуляцію, а не через вагінальне проникнення.
Есенція: там, де невидимий клітор, народжуються армії. Там, де визнаний клітор, розквітають сади.
Оргазм — це космос у мініатюрі. Дитина = Сузір'я. Народження — це акт світла.
Есенція: клітор — нижнє око Всесвіту, риб'яче око, в якому відбивається небо.
Три принципи: внутрішнього компаса (щастя як сигнал, що ти рухаєшся в резонансі зі світом), резонансу (у стосунках шукай не контроль, а взаємну вібрацію) та достатності (глибина, а не кількість).
Есенція: стара етика питала: «Що я маю робити?». Нова етика питає: «Що я відчуваю?».
Закони перетворяться на спосіб гармонізації резонансів. Освіта навчатиме «граматики почуттів». Шлюб зміниться «резонансними союзами».
Есенція: майбутнє — це антропологічна революція. Це світ, у якому людство нарешті наважиться бути щасливим.
Епоха фалоса — це епоха крику. Епоха клітора — епоха післясмаку. Смак закінчується. Післясмак триває.
За Мерло-Понті, тіло — не об'єкт, а спосіб буття.
Есенція: клітор — райдужка буття.
Ніцшева «великий розум тіла».
Есенція: клітор — великий розум тіла.
Спіноза: тіло і розум — два атрибути однієї субстанції.
Есенція: задоволення є знання.
Фуко: влада контролює тіла.
Есенція: невидимість клітора = дисципліна.
Дельоз і Гваттарі.
Есенція: клітор — абсолютна інтенсивність.
Оргазм — це антигравітаційний імпульс. Уміння грати на кліторі — це, в метафізичному сенсі, навчання мистецтву левітації.
Есенція: Щастя — це стан внутрішньої невагомості.
Право на задоволення = фундаментальне право людини.
Есенція: щастя — не випадковість, а закон.
Філософія завжди боялася тілесності.
Есенція: думка має бути тілесною.
Клітор — живописне коло в тілі, «окулюс тіла».
Купол Пантеону — «окулюс тіла». Заха Хадід — «архітектура запрошення».
Есенція: фалічна архітектура — твердження. Кліторальна — запрошення.
Неологізми: Екстазм, Кліторація.
Есенція: клітор — це інструмент, на якому грає Всесвіт.
Айседора Дункан — кліторична хореографія.
Есенція: клітор — антигравітація мистецтва.
Катрін Брейя, Аньєс Варда, Селін Сьямма («Портрет дівчини у вогні»).
Есенція: камера стає продовженням нервової системи.
Перехід від функції до тактильності в дизайні інтер'єрів і гаджетів.
Есенція: перехід від диктатури ока до демократії всіх почуттів.
Сапфо, Овідій.
Румі, Гафіз.
Маркіз де Сад, Дідро, Лакло.
Флобер, Башкирцева, Бодлер.
Анаїс Нін, Генрі Міллер, Д. Г. Лоуренс, Еріка Джонг.
Катрін Мілле, Ненсі Фрайдей, Маргарет Етвуд, Катрін Брейя.
Фалос був криком культури. Клітор був її шепотом. Сьогодні шепіт стає голосом.
Патріархальні релігії зробили клітор невидимим.
Есенція: там, де релігія відкинула клітор, почалася диктатура болю.
Іштар, Афродіта, Шакті. Якщо у Бога є око, то у Жіночого начала є клітор — нижнє око, яке дивиться на світ знизу вгору.
«Фізична оптика і клітор», «Нова Камасутра», «Абсолют клітора на екрані».
Есенція: провокація — це нова літургія.
Я пішов у космос, щоб зникнути. Людство впало в цифрову анестезію, агонію ефективності, благополуччя як роботу.
Я повернувся. Істина не в болю. Істина — у Щасті.
Бог дав ребро. Космос дав клітор.
Бог побудував міф про провину. Космос побудував орган Щастя.
Бог створив культуру крику і результату. Космос створив цивілізацію післясмаку.
І після цього душу неможливо повернутися до колишнього світу. Ласкаво просимо додому. У своє тіло.
15 хвилин на день, кожен день тижня присвячений одному з п'яти почуттів.
20 хвилин на щось, що не має жодної мети, результату чи користі.
Принцип «Не для фото», «Відмова від оптимізації», «Слухати тіло, а не тренди».
(Замальовка імерсивного перформансу)
Високогірне озеро — чаша з чорного обсидіану, наповнена зірками.
Кліторо-звукова літургія.
На водній гладі з'являються жриці цієї нової літургії.
Кожна пульсація їхньої насолоди породжує звук. Звук стає видимим — він перетворюється на туман, на нитки світла.
Люди повертаються у світ, але світ уже інший. Відкриваються Школи Щастя.
Вистава не закінчилася. Вона тільки починається.
А диригент — у тобі.