Внутрішнє сонце від матері; зв'язок з Місяцем; жінки, що збігаються «як на водопій»; втеча в гори для «перезарядки».
Космічний гуманізм; Інь та Ян; філософія мінімалізму.
«Внутрішнє сонце» як інтерналізований добрий об'єкт; архетип Гуру; енергетичний цикл інтроверта.
Друг як «дзеркало» ідеального «Я»; історія народження без материнського молока.
Ідеал людини, вільної від матеріалізму; природа vs. виховання.
Ідеалізація; проєкція Самості; горе й нереалізований потенціал.
Молочний бідон — єдиний атрибут героя; реінкарнація в хлопчику наприкінці.
Деонтологічна етика; критика «нормальності»; вічне повернення.
Архетип «Святого юродивого»; мета і сенс життя.
Зустрічі з родиною; іронічна цитата Шопенгауера після заяви матері про щастя.
Дві відповіді про щастя (природний стан vs. вроджена помилка); холізм проти редукціонізму.
Формування ідентичності через протиставлення батькам; когнітивний дисонанс.
Роздвоєння «Я» на дві сутності; «друге я» як керуюча сила.
Деконструкція єдиного «Я»; свобода волі vs. детермінізм.
Архетип Двійника/Тіні; Самість як Спостерігач; дисоціація.
Космічний годинник — творча і руйнівна сила; паралелізм космічного сну і осені.
Подвійна природа часу (Космос/Хронос); мудрість смутку.
Амбівалентність; психологія творчості з меланхолії.
Чоло, що вміщує всесвіт; війна — «зморщечка».
Радикальний ідеалізм; «всесвітньо-історична особистість» за Гегелем.
Грандіозне «Я»/комплекс Месії; ідентифікація з Богом-Отцем.
Самодостатність через заперечення; позитивна програма відповідальності.
Радикальний індивідуалізм; ахімса; парадокс універсальної відповідальності.
Повністю реалізоване «Я»; здоровий нарцисизм.
Градація: пізнання тіла → переродження духу → оновлення думки → поповнення роду.
Сакральна сексуальність (тантра); гностицизм; духовна євгеніка.
Інтеграція лібідо; ритуальна поведінка.
Три творчі акти — «пишу», «малюю», «співаю»; космічне малярство.
Мистецтво як любов і спадок; трансцендентність часу.
Генеративність за Еріксоном; ідеалізація союзу.
«Невидима точка», де зводяться вуха й очі; вибух, що спустошує і створює.
Синестезія як гносеологічний інструмент; креативне руйнування; митець як каталізатор.
Пікове переживання за Маслоу; змінені стани свідомості.
Кульмінація — «пустопорожність і зарядженість водночас».
Парадокс як істина; трансценденція тілесного.
Значущі сни; архетип Падіння як позитивний досвід.
Занурення в жіноче начало й активна фаза «пронизування» — цілісний ритуальний цикл.
Сакральна сексуальність; союз як інструмент творення.
Символізм «повного кола»; лібідо як творча сила.
Місія знаходити «бризки» власного духу; критика егоцентризму й фаталізму.
Еманатизм/пантеїзм; гностицизм.
Пошук споріднених душ; нарцисична проєкція; почуття місії.
Дзеркало як межа між суб'єктом і об'єктом.
Деконструкція ідентичності; «вічне тепер».
«Протеїчне Я» за Ліфтоном; відсутність ригідного Его.
Велика душа, самотність; трансформаційні стосунки з жінками; «кольоросимфонія-містерія».
Відчуження генія/пророка; синестезія як світоглядна сила.
Парадокс високочутливої особистості; Аніма як міст до світу.
Голодування як самоочищення; прозріння про хибність поділу реальне/нереальне.
Аскетизм; єдність тіла і розуму; метафізика мистецтва (Дух як «будівельний матеріал»).
Ритуал очищення; соматична психологія; сон як джерело прозріння.
«Розтрощена самоуява»; переродження «свіжим насінневим пилком на крилах невинного метелика».
Синестезія як істинна реальність («світлозвук»); креативне руйнування.
Смерть Его; колективне пікове переживання; цілюща регресія.
Рибка як трикстер; втрата контролю автора над творчістю.
Даосизм; роль хаосу; суб'єктивність дії.
Его та Несвідоме; емоційна регуляція.
Перехід від патріархального до матріархального принципу; «обраниці» керують творчим тонусом.
Зміна світового порядку; гармонія через передачу влади.
Найвища стадія зрілості; інтеграція Аніми.
«Коротке замикання» для приєднання до іншого світу; «бачити музику».
Любов як вища наука; реальність як вистава; митець як диригент реальності.
Просунута саморегуляція; трансценденція Его.
Полярні дослідження, каліграфія, музика — три групи образів, об'єднані єдиним духовним процесом.
Реінкарнація; архетипові ролі; призначення мистецтва.
Колективне несвідоме; інтеграція «Я».
Світ як дзеркало — апогей мотиву дзеркала.
Радикальний ідеалізм/соліпсизм; трансценденція.
Розчинення Его; завершення індивідуації.
«Тиховодно розчиняюся»; «маленька повітряна бульбашка».
Природа смерті як тихого повернення; трансценденція тілесного.
Прийняття смерті; символ «доброї смерті».
Ідеальне дзеркало, що не відображає спостерігача; фінальне рішення сісти писати.
Шуньята (Порожнеча); кінець спостереження.
Втрата Его; творчість як кінцева мета.
Злиття з лінією горизонту та її розчинення.
Подолання дуалізму; Абсолют/Порожнеча.
Фінальна інтеграція; несвідоме як дім.
Маніфест автора + сатиричний звіт «Канцелярія Академій наук»; самоіронія книги над собою.
Підсумок філософії; критика інституціоналізованого знання.
Інтеграція та раціоналізація; випереджувальний захист гумором.